Сертифікація педпрацівників: навіщо, хто і як?

Порталом «Освітня політика» проведено «круглий стіл», під час якого обговорювалася важлива проблема реформування освітньої галузі - сертифікації педагогічних працівників.

В останній редакції Закону України «Про освіту», підготовленій МОН, є поняття «сертифікація педагогічних працівників», концептуальні засади якої описані у статті 46, а також у пояснювальній записці авторів законопроекту.

За підсумками обговорення, яке тривало протягом місяця, Освітня політика окреслює певні тенденції розвитку громадської думки з зазначених питань:

·         переважна більшість респондентів або негативно, або досить критично ставиться до нової ініціативи Міністерства освіти і науки (ми отримали всього два схвальних відгуки із тридцяти восьми);

·         понад 70% респондентів підтримують ідею оновлення форм і методів атестації педагогічних працівників, але не сприймають термін «сертифікація»;

·         переважна більшість дописувачів звертає увагу на недостатній рівень професійної компетентності авторів законопроекту, наводячи численні випадки суперечностей і недоречностей, що містить текст законопроекту, зокрема й стосовно сертифікації.

Загалом виокремилися дві групи зауважень та пропозицій стосовно концептуальних аспектів проблеми сертифікації та щодо процедурних питань сертифікації.

ЗАУВАЖЕННЯ І ПРОПОЗИЦІЇ СТОСОВНО КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ЗАСАД СЕРТИФІКАЦІЇ

У п. 1 ст. 46 проекту закону про освіту зазначається:

«Сертифікація проводиться з метою оцінювання здатності педагогічних працівників … здійснювати педагогічну діяльність у відповідності до професійних стандартів педагогічної діяльності». Проте, у п. 6 цієї ж статті написано: «При сертифікації для роботи у закладах дошкільної, середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти перевірці підлягають знання та навички зі змісту та методики навчання і знання з предмету (предметів), які викладає чи планує викладати педагогічний працівник».